Де був написаний апокаліпсис

Патмос

В Егейському морі недалеко від південно-західного узбережжя малоазіатського півострова розкинулася група грецьких островів Південні Споради (Додеканес). Найпівнічніший з них носить ім’я Патмос – це невеликий скелястий шматок суші площею лише 34,6 км2. Більшість з двох з половиною тисяч місцевих жителів живуть в селищах – Скелі і Хорі, а поруч розташована знаменита печера Апокаліпсису, де, за переказами, було написано Одкровення Іоанна Богослова (Апокаліпсис).
В античні часи Патмос служив ареною безперервних історичних подій: наприклад, на початку нашої ери цей кам’янистий острів служив місцем заслання для осіб, неугодних римській владі. І ось в 95 році за наказом імператора Доміціана сюди з Ефеса за проповідь християнства був відправлений святий Іоанн, один з найближчих учнів Христа і останній з апостолів, що залишився на той час в живих. Згідно з письмовими джерелами він з учнем на ім’я Прохор оселився на пустельній горі, де постив і молився так старанно, що гора завагалася, а в небі пролунав грім. Скала дала тріщину, утворилася печера, де і сховалися відлюдники. Тут Іоанну відкрилися таємниці про долі світу, записані з його слів Прохором. Одкровення, остання книга в канонічному Новому Завіті, що складається з 22 глав, містить пророчі слова (саме грецьке слово «апокаліпсис» означає «пророцтво») про воцаріння Антихриста, загибелі світу від різних «страт», уособлюється небесними вершниками, Страшний суд і друге пришестя Христа.

За манерою викладу Одкровення дещо відрізняється від інших євангельських текстів, в тому числі і від Євангелія того ж автора – Іоанна Богослова. Це дало привід деяким дослідникам оспорювати авторство апостола і взагалі відносити Апокаліпсис до значно пізнішої епохи, ніж основний корпус Нового Завіту. Як би там не було, печера Апокаліпсису визнана християнами всього світу, і до цього дня паломники приходять до отвору в скелі на півдорозі від порту до вершин острівної хребта. Вхід в печеру обнесений білим каменем, а в східній частині влаштований вівтар. Тут зберігся і камінь, що служив апостолу узголів’ям. Над печерою побудована церква, за глухими стінами якої захований маленький внутрішній дворик. А на її стелі можна бачити три тріщини, які, за переказами, виникли під час землетрусу.
У V столітті Патмос через піратські набігів обезлюднів і знову ожив лише кілька століть тому, коли тут був заснований монастир Іоанна Богослова. Сьогодні це одна з найдавніших, найбагатших і найвпливовіших обителей Греції. Заснував її в 1088 році з дозволу візантійського імператора Олексія Комніна пустельник Христодул Летрінос. Навіть якщо припливти на острів вночі, монастир не можна не помітити – він підноситься над округою і підсвічений з усіх боків. Піднявшись по величезних східцях в цю неприступну кам’яну фортецю, потрапляєш в складну систему внутрішніх дворів з арками, переходами, будівлями, ніби наліпленими один на одного. У храмах збереглися фрески XII століття, а в музеї представлені церковні книги, начиння, облачення. Одна з найцінніших реліквій – дарчий монахам імператора Олексія Комніна на весь острів Патмос із золотою печаткою і поясом. Майже десять років тому монастир Іоанна Богослова і печера Апокаліпсису були включені в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.