Чим займалися алхіміки?
Алхіміки щиро вірили в те, що можна отримати філософський камінь, який дає його власникові вічну молодість, довге життя без хвороб і недуг. Філософський камінь ще називали еліксиром життя, п’ятим елементом або червоною настоянкою. Крім безсмертя і вічну молодість, філософський камінь, за поданнями алхіміків, здатний перетворювати неблагородні метали в дорогоцінні. Тому багато хто з алхіміків займалися цією окультної наукою з метою збагатитися. Для інших же отримання життєвого еліксиру було питанням філософським, тому що вони вірили: п’ятий елемент здатний принести абсолютну свободу, духовне піднесення.
Алхімія з’явилася в олександрійської культурі в період пізньої античності – початку Середньовіччя (II-VI ст.). Була поширена в арабському світі, потім перейнята європейцями в VIII столітті. Незважаючи на те, що розквіт алхімії припадає на період Середньовіччя, тобто панування церкви, алхімія весь цей час перебувала в напівпідпільному положенні, так як церква не схвалювала цю дисципліну, а папа Іоанн XXII навіть зрадив алхімію анафемі в 1317 році. Справа в тому, що церква вважала мети алхіміків суперечать християнським догматам, називала їх змовою з дияволом і замахом на роль Бога. Проте, хоча офіційно європейські правителі і церква оголосили алхімію поза законом, потай вони їй протегували. Секрет перетворення металів в золото вабив їх, мабуть, навіть більше, ніж алхіміків.
Пітер Брейгель. Алхімік
Алхіміки витрачали багато часу, коштів, а то і своє здоров’я на винахід цього еліксиру. Вони старанно працювали, змішуючи і перемішуючи різні речовини, в надії отримати довгоочікуваний філософський камінь. У них, зрозуміло, нічого не виходило, та й до сих пір нікому не вдалося *.
Деякі алхіміки шахраювали: під час своїх дослідів вони непомітно підкидали шматочки золота в готують суміш. В результаті їм вдавалося шляхом обману виплавити невеликий згусток дорогоцінного металу. Такими хитрощами вони підтримували і зміцнювали віру людей в філософський камінь, а також домагалися підтримки влади і фінансування своїх дослідів.
Алхімією цікавилися знамениті лікарі та філософи Парацельс, Авіценна; філософ, Учитель Церкви Альберт Великий і його учень Фома Аквінський; англійський філософ і дослідник, чернець-францисканець Роджер Бекон. Алхімією серйозно захоплювався Ісаак Ньютон – великий англійський учений, праці якого поклали початок класичній фізиці.
Звичайно, ідеї алхіміків були абсурдними, але паралельно з пошуком еліксиру життя деякі з них зробили серйозні наукові відкриття.
Шляхом терплячих випробувань, спостережень і порівнянь удосконалювалися процеси отримання скла і керамічних виробів. Внесли алхіміки свій внесок і у видобуток заліза, міді, срібла, ртуті, свинцю і цинку з руд. В результаті фантастичних пошуків алхіміків були винайдені цінні хімічні продукти. Так були отримані рубінове скло, європейський твердий фарфор, фосфор, спирт і порох. Згаданий вище Альберт Великий вперше виділив в чистому вигляді миш’як, відкрив хімічний склад кіноварі, сурику і білого золота, а також придумав спосіб виготовлення каустичної соди.
В XVI столітті інтерес до алхімії став падати, і в XVII вона поступилася місцем науці хімії.
* Справедливості заради потрібно відзначити, що в XX столітті стало технічно можливим отримувати одні елементи з інших, але не хімічним способом, а за допомогою ядерної реакції. Однак такий спосіб добування дорогоцінних металів дуже дорогий і тому вкрай невигідний.
