Чим пахне залізниця?

Багатьом з нас ще з дитинства полюбився аромат залізниці – такий хвилюючий, рідний, повний романтики подорожей… Кількість шанувальників цього специфічного запаху можна прикинути навіть за запитами в пошуковику: багато цікавляться хімічною формулою і навіть намагаються відтворити її в домашніх умовах – чого ми робити, загалом-то, не рекомендуємо.

Щоб не ходити навколо, почнемо з головного: характерний запах залізниці – багато в чому заслуга залізничних шпал, просочених креозотом. Букет доповнюють різні домішки: це і запах палаючого кам’яного вугілля і тирсових брикетів, якими опалюють вагони і нагрівають титан, і дим солярки від тепловозів, що працюють на дизельному паливі, і важкий «дух» мазуту – від паровозів з нафтовими форсунками.

«А як бути з метро?» – запитає читач. Що ж, цей аромат багато в чому близький залізниці завдяки використанню того ж креозоту, однак він більш тонкий, і має свої специфічні, неповторні нотки. До запаху шпал домішується гальмівна рідина і відчутний відсоток озону, який утворюється з-за високої напруги на контактному рейці метро. Завершують композицію аромати фарби, відволожилася побілки та інших оздоблювальних матеріалів, які майже не вивітрюються з-під землі.

Властивості креозоту

Креозот – французьке слово, яке походить від грецького «kreas» (м’ясо) і «sozo» (зберігаю). Ця речовина являє собою безбарвну (іноді жовтуватого або жовто-зелену), легко займисті, маслянисту рідину з сильним запахом і пекучим смаком. Вона складається з суміші фенолів: гваякола, крезолы (трьох ізомерів) і нафталіну. Розчиняється в спирті і ефірі, і практично не змивається водою – тому залізничні шпали, десятиліттями перебуваючи під відкритим небом, продовжують виливати свій унікальний аромат.

Вперше креозот був отриманий Карлом фон Рейхенбахом в 1830 році з деревини бука. Це речовина знайшло застосування в якості антисептика і лікарської речовини при туберкульозі. Існує і інша варіація креозоту, що видобувається з кам’яновугільного дьогтю. Саме такий креозот застосовується для консервування дерева (просочування шпал дерев’яних опор тощо) і оберігання його від гниття, для виробництва штучних смол, а також як флотоагент при збагаченні руд.

Незважаючи на привабливий для більшості людей аромат, креозот насправді сильно отруйний. Згідно з останніми дослідженнями, ця речовина є сильним канцерогеном, «винне» в розвитку хвороб печінки і провокує нервові розлади.

При контакті з шкірою креозот викликає поява рожевих плям, посилене зроговіння шкіри і навіть поява бородавок. Крім того, ця речовина підсилює чутливість шкіри до світла (так званий ефект фотосенсибілізації), надалі викликаючи сильну її пігментацію.

Можлива поява світлобоязні та сльозотечі, а в окремих випадках – ураження рогівки і навіть її фарбування (при тривалому впливі на шкідливому виробництві). Пари креозоту теж викликають опіки – звідси і хвороби дихальної системи (наприклад, астма).

Однак усе це зовсім не означає, що потрібно триматися подалі від вокзалів і подорожувати будь-якими іншими видами транспорту – адже концентрація креозоту в повітрі біля залізничних шляхів незначна. Та й потім, сучасні вокзали (в більшості своїй) давно вже використовують не дерев’яні, а бетонні шпали.

Чи можна будувати будинки зі шпал?

Нерідко бачили види шпали – тобто, колишні у промисловому використанні і списані за непотрібністю або після закінчення строку служби (але все ще в доброму стані), використовуються в приватному будівництві. Причому не тільки при будівництві тимчасових фундаментів і легких будівель (наприклад, сараїв та гаражів), але і для зведення житлових будинків або дач. Особливо часто цим грішать працівники залізничних підприємств – адже вони, як правило, мають величезну знижку на відходи власної галузі.

Дерев’яні шпали, безумовно, володіють рядом переваг: вони відносно легкі і міцні, не піддаються руйнуванню дощем і снігом, не привабливі для комах і гризунів, і навіть стійкі перед землетрусами. До того ж сувора геометрія довгих брусів робить їх зручними для монтажу, тому багато хто до цих пір спокушаються ідеєю швидкого і недорогого будівництва з цього матеріалу. – На жаль, тим самим створюючи серйозну небезпеку здоров’ю мешканців таких будинків. Вам може здаватися, що завдяки ізоляції поліетиленом і декоративній обробці стін запах мінімальний або відсутній зовсім, однак мозок людини просто так влаштований: ми швидко перестаємо помічати фонові запахи й звуки. У спекотну погоду креозот все одно буде випаровуватися і проникати в кімнати через дрібні тріщини в стінах, а в сильну спеку шпал може навіть виділяється рідина, яка просочує штукатурку наскрізь і залишає на ній руді плями.

Невелика концентрація, як вже згадувалося вище, шкоди здоров’ю не принесе. У всякому разі, не більше, ніж вся та хімія, яку більшість людей щодня користується: лак для волосся, дезодорант, освіжувач повітря… Однак небезпека полягає в постійному впливі мінімальних доз шкідливої речовини – не дарма в країнах Європейського союзу після проеденных в 2003 році досліджень креозот був заборонений для застосування в цивільному будівництві.

Ще один «камінь в город» відпрацьованих шпал – це різні агресивні впливи, яким вони піддавалися під час експлуатації. На пост-радянському просторі вантажні вагони ніколи не відрізнялися герметичністю: через них на залізничне полотно прокидаються і проливаються різні хімічні речовини, частина з яких легко вбирається в деревину. Наскільки це безпечно для людини, судіть самі…

І, нарешті, останній аргумент проти будівництва залізничних шпал, просочених креозотом: це речовина дуже охоче горить, – а загасити його так само складно, як і тліючі торфовища. Тому при пожежі такі будинки зазвичай повністю згоряють всього за 15-20 хвилин. Явно не краще вкладення грошей, часу і зусиль – чи не правда?