Чому веселка має форму дуги

Дуга є лише частиною різнобарвного кола

Насправді звична для ока людини дуга є лише частиною різнобарвного кола. Повністю ж це природне явище можна споглядати лише з борту літака, та й то лише при достатній мірі спостережливості.

Перші дослідження форми веселки ще в XVII столітті проводив французький філософ і математик Рене Декарт. Для цього вчений використовував скляну кулю, заповнений водою, що давало можливість уявити, як відображається сонячний промінь у краплині дощу, заломлюючись і тим самим стаючи видимим. Чому ж наше око бачить веселку саме у формі дуги, а не, наприклад, у формі вертикальної кольорової смуги? Тут вступає в силу закон оптичного заломлення, при якому промінь, проходячи через краплю дощу, яка знаходиться в певному положенні в просторі, зазнає 42-кратне заломлення і стає видимим для людського ока саме у формі кола. Ось частина цієї окружності ви звикли спостерігати. Забарвленість райдужного кільця обумовлюється заломленням сонячних променів в сферичних краплях дощу, відображенням їх від поверхні крапель, а також дифракцією (від лат. diffractus – розламаний) інтерференцією (від лат. inter – взаємно і ferio – ударяю) відбитих променів різної довжини хвилі. Таким чином, колірної спе
ктр веселки вкладається у відому будь-якій дитині формулу: “Кожен Мисливець Бажає Знати Де Сидить Фазан” (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий).