Чому тролейбусів тримається “руками” за дроти

Рано вранці по місту їхав тролейбус. Він тримався своїми довгими «руками» -штангамі за дроти, які простяглися над вулицею, і їхав. Дуже поспішав. Видно, боявся, як би люди не запізнилися через нього на роботу. Захотів, міг би навіть перегнати попутні автомобілі. Але тролейбус раз у раз зупинявся – висадити одних пасажирів, взяти з собою інших – і тому від усіх відставав.

Раптом на його даху щось загриміло, відразу в кабіні водія залився дзвінок, і тролейбус завмер посеред дороги.

– Чому не їдемо? – захвилювалися пасажири, поглядаючи на годинник.

– Штанга з дроту зіскочила, – сказав водій. – Нічого, громадяни, не хвилюйтеся, будь ласка, я швидко все налагоджу!

Він відкрив двері, вийшов на вулицю, відв’язав позаду своєї машини мотузку, підтягнув нею відскочив убік «руку» -штангу тролейбуса, знову притиснув її до проводу, сів за кермо і покотив далі.

До тролейбуса людей по вулицях міст возили великі карети, запряжені кіньми, – омнібуси (& quot; омнібус & quot; в перекладі означає & quot; для всіх & quot;). Потім для омнібусів стали прокладати рейки. Вийшла залізниця з кіньми – «конка». Пізніше замість конки придумали трамвай: під вагоном сховали електромотори, над рейками натягнули дроти, які подавали харчування до мотору. Тепер вагони рухали не коні, а електрику. Але трамвай сильно шумить, та й рейки коштують дорого. Тому придумали тролейбус. Тролейбус обходиться без рейок, але дроти потрібні все одно.

Адже сила, яка рухає тролейбус, так само як і трамвай, – це електрику. Тролейбус отримує електричної струм від проводів, які натягнуті над дорогами. А надходить струм від проводів до тролейбуса за допомогою двох & quot; рук & quot; – штанг. Тролейбус обов’язково повинен триматися обома «руками» -штангамі за дроти. Хоча б один провід відпустить – і ні з місця. У цьому він нічим не відрізняється від настільної лампи. Їй, щоб світити, теж потрібні два проводка: якщо один порветься, лампа згасне.