Чому рослина називають рослиною

Походження слова «рослина» йде корінням в глибоку старовину. Деякі філологи, виходячи з наявності в його корені буквосполучення «ра», навіть обґрунтовують генезис терміна з індоарійського мови. Передбачається, що морфема «ра» позначала в ньому «світло». У пантеоні богів давньоєгипетської цивілізації, яка небезпідставно вважається спадкоємицею индоарийской культури, бог Ра асоціювався з Сонцем.

Тим часом, подібна етимологія слова «рослина», швидше за все, є красивою легендою, тому що скільки-небудь серйозних наукових доказів під неї поки не підведена. Відомий російський філолог і лінгвіст Лев Успенський в своєму «Етимологічний словнику» обґрунтовує походження терміна «рослина» від слова «рости», яке в давньоруському варіанті звучало як «Орста». Як видно, морфеми «ра» в ньому не проглядається. З плином століть дієслово трансформувався в «рости», а коли центр мовної культури змістився до Москви з її «акаючим» вимовою, слово перетворилося в дієслово «рости». Дана версія на сьогодні виглядає максимально правдоподібною і логічною.

В давньоєгипетської міфології бог Ра асоціювався з сонячним світлом

Смислова складова слова «рослина» також пов’язана c зростанням. Дати йому чітке визначення намагався ще давньогрецький вчений Аристотель, який помістив рослини між тваринами і неживими предметами, оскільки вони не здатні самостійно пересуватися, але все ж можуть рости і розвиватися. «Енциклопедичний словник» Брокгауза і Ефрона з цього приводу зазначає: «Якщо не брати до уваги нижчі рослини і мати на увазі тільки вищих представників їх, мають коріння, стебло і листя, то кожен безпомилково впізнає рослина і відрізнить його від тварини».

Іншими словами, рослина – це те, що зростає, будучи прикріпленим до певного місця – це його головна функція і мета існування. Приблизно такі ж визначення дають рослинам словотвірний словник Т.Ф. Єфремова, а також тлумачні словники С.І. Ожегова і Д.Н. Ушакова.