Чому при падінні кішка завжди приземляється на чотири лапи?

Кішки завжди приземляються на чотири лапи, з якого б положення вони не почали падіння. Чому?

Дослідження і спостереження за падаючими кішками і показали, що, падаючи, тварина моментально починає вирівнювати своє тіло щодо землі. В такій швидкій і чіткої орієнтації їй допомагає відмінно розвинений вестибулярний апарат. Спочатку кішка повертає голову, потім – шию і тулуб, щоб вони були на одній лінії з головою. Падаючи, кішка притискає лапи і хвіст до тулуба. Цим вона прискорює обертання. Як тільки кішка займе положення лапами вниз, вона відразу відводить їх в сторону. В результаті цього руху обертання припиняється. При цьому знижується швидкість падіння – кішка як би перетворюється в маленький парашутик. В результаті кішка встигає приземлитися на чотири лапи.

Приземляючись на виставлені вперед і розслаблені лапи, кішка гасить силу удару.

Чим більше висота, з якої падає кішка, тим більше у неї часу для виконання маневрів в повітрі – при падінні з невеликої висоти кішки частенько не встигають згрупуватися. Парадоксально, але від таких падінь кішка може постраждати навіть сильніше, ніж від польоту з вікна багатоповерхового будинку!

Руху кішки точні і енергійні. Вона координує своє становище щодо землі за лічені секунди. Всупереч думці, що в вирівнюванні положення тіла кішці допомагає хвіст, службовець як кермо, це не так: безхвості кішки приземляються так само вдало, як і хвостаті. А ось феноменальна гнучкість і еластичність хребта кішки служить їй важливою підмогою в польоті, дозволяючи швидко і точно коригувати положення тіла.

Здатність до польоту з “грамотним” приземленням розвивається у кошенят з трьох-чотиритижневого віку на рівні рефлексу. Вивченням природи цього рефлексу займається особлива наука про падіннях кішок – котяча пазематологія. На її основі розробляються, наприклад, прийоми орієнтації в просторі космонавтів, які перебувають в невагомості.