Чому преса жовта

Першопочатково через жовтий колір у коміксі

Настільки використовуваному висловлюванню, як, власне, і самому явищу під назвою «жовта преса», ні багато ні мало сто з гаком років. Ставши майже лайливим, воно прийшло до нас із США, з XIX століття. З тих пір жовтим тавром ганьби нагороджуються ті видання, які в гонитві за тиражами не гребують заманювати публіку «смаженим» — лише б першим прокричати: сенсація! Як і у всякій справі, тут є справжні «професіонали», яким анітрохи не прикро отримувати на свою адресу звинувачення у «жовтизні». Роздувати скандали з нічого — такий їх «бізнес». Іноді, правда, словосполучення «жовта преса» вживають любителі навішувати «ярлики» і без особливого приводу. «Жовту пресу», як відомо, не любить ніхто, але читають дуже багато. Непоборне бажання зазирнути у замкову щілину сусіда — про цю властивість людської натури дуже добре знав найбільший американський газетний магнат Вільям Рандолф Херст, який має пряме відношення до появи терміна «жовта преса». Все почалося з того, що в 1896 році газета «Нью-Йорк уорлд», яку очолював Дж. Пулицер, вперше в історії опублікувала комікс, автором якого був художник-графік Річард Фелтон Ауткот. Герой легковажних історій в картинках, бідний хлопчина з нью-йоркських нетрів, був одягнений у мішковину, яку Ауткот придумав розфарбувати в жовтий колір — щоб оживити яскравим плямою нудні чорно-білі сторінки. Пляма виявилося неймовірно завлекательным: наклади газети злетіли до мільйона примірників. Позаздривши успіху конкурента, власник газети «Нью-Йорк джорнел» Вільям Рандолф Херст переманив автора коміксів разом з його жовтим хлопцем у своє видання, пообіцявши рисовальщику величезні гонорари. Вражений Пулицер вимушений був знайти Ауткоту заміну, і інший художник почав штампувати історії про бідняка для «Нью-Йорк уорлд». Між двома газетами зав’язалася тривала суперечка, кожен з видавців намагався відстояти право першості на дитину в жовтому та на публікацію коміксів взагалі. Але жовта пляма вже нікому не давала спокою. Комікси з хлопчиною у жовтій одежинці тим не менш друкували обидва видання, змагаючись ще й оперативної подачі всякого роду сенсацій. Один із сторонніх спостерігачів, журналіст Ервін Уордмэн з «Нью-Йорк прес», у своїй статті охрестив конкуруючі газети «жовтою пресою». Згідно з іншою поширеною і більш прозаїчною версії «жовтизни» преси винна лише низькосортна, быстрожелтеющая папір, на якій друкувалися дешеві газети