Чому ми зустрічаємо Новий рік 1 січня?

У багатьох країнах відлік нового року починали з весни. Це цілком зрозуміло – природа прокидається, символізуючи початок нового циклу. До цього часу, навіть у назвах місяців збереглися на це натяки – грудень – десятий, жовтень – восьмий… виходить перший місяць року – це повинен бути березень.

Дійсно, у Стародавньому Римі Новий рік святкували на початку березня. Змінив традицію Юлій Цезар. А діло було так.

Під час одного з своїх завойовницьких походів в Македонію (205, 197 і 168 рр. до Н.Е.) римлянам знадобився новий підходящий консул для того, що б очолити армію. Однак, вибрати консула не так просто – за Законом вибори відбувалися щороку з Нового року, а справа відбувалася в січні. Відкласти похід до березня ніяк не можливо і Закон змінити теж. Тоді римський сенат прийняв вельми дотепне рішення – переніс початок року з березня на січень. А адже серйозно поважали Державний Закон римляни!. Потрібних людей в консули обрали, і похід відбувся. Македонія, до речі, тоді завоювали римляни. Ну а календар так скасовувати не стали.

А що ж у нас?

До приходу Християнства, слов’яни вели відлік року з березня – з початку весни. Зараз відлуння цієї традиції залишилися у святкуванні Масляної. З приходом Візантійського календаря рік повинен був починатися у вересні. Не відразу, а лише приблизно до XII ст. народ зовсім освоївся і… став зустрічати спочатку свій традиційний Новий рік у березні, а через кілька місяців — у вересні вже офіційне свято. Вересневий Новий рік російські люди зустрічали з задоволенням, урочисто і по чину. Багато прагнули приїхати на свято до Москви, де влаштовувалися пишні урочистості. З усіх міст і селищ до Білокам’яної тяглися вози і вози селян, поспішали кибитки дворян і гриміли колесами з колод настилах мостових рыдваны важливих бояр. Всім хотілося побувати в Кремлі і подивитися стольний град.

Реформатором став Петро I. 19 грудня за юліанським календарем Петро підписав іменний указ «Про писанні надалі Генваря з 1 числа 1700 року у всіх паперах літа від Різдва Христова, а не від Створення світу». Реформу Петро пояснив так: «А то вказали Ми Великий Государ учинити, для того, що у багатьох Християнських навколишніх народи, які Східну православну Християнську віру тримають з нами відповідно, літа пишуть числом від Різдва Христового». А звідки ж взявся Старий Новий Рік?

Справа в тому, що календар, введений Цезарем, відставав від сонячного на добу за 128 років, тобто приблизно на три доби за 400 років. Згідно з юліанським календарем, кожен четвертий рік (цифра якого ділиться на 4), був високосним, містив 366 днів, а не 365, як звичайний.

В Європі помилка була виправлена в 1582 р., коли римський папа Григорій XIII реформував юліанський календар: щоб врахувати відставання від сонячного, у григоріанському календарі «соті роки» (ті, що закінчувалися на 00) були зроблені не високосними, якщо тільки їх число не ділиться на 400. Кожен високосний рік, який закінчується на 00, збільшує різницю нового і старого стилів на один день. Тому в XVIII ст., коли Петро ввів свій указ, що різниця між юліанським і григоріанським календарями становила 11 днів.

Так минуло ще 200 років і Росія до 1918 р., жила «за старим стилем». Після Жовтневої революції, 16 листопада 1917 р. Рада народних комісарів на чолі з Леніним прийняв декрет «Про введення в Російській республіці західноєвропейського календаря». Так, в черговий раз зрушилася дата святкування Нового року… і з’явився ще один неправильний новий рік.