1.    
  2.    
  3.     Чому казку називають казкою

Чому казку називають казкою

Не так давно в коментарях виникло питання про те, що можна вважати казкою. Дійсно, що ж ми можемо називати казками? Чи обов’язкова присутність чарівної сили і вигаданих героїв у казках? Раніше я ніколи не задавалася цим питанням і всі свої мамські вигадки іменувала казками. Я вважала, що це казка — оповідання з вигаданими героями та подіями. Ну а що ж це насправді? І що говорять на цей рахунок філологів?

Скориставшись словниками і трохи поблукавши по просторах інтернету я знайшла відповідь на це питання, а також дізналася дещо цікаве про казках, ніж із задоволенням хочу з вами поділитися.

Для того щоб дати визначення терміну «казка» я звернулася до тямущим словникам. Оскільки слово «казка» використовується в російській мові в різних значеннях, я вирішила не розглядати його тлумачення в розмовному і переносному значення.

Ось як визначено значення цього слова в моєму улюбленому тлумачному словнику В. В. Даля. Казка – вигаданий розповідь, небувала, навіть нездійсненна повість або розповідь. Згідно з тлумачним словником Єфремової казка а) оповідний твір усної народної творчості про вигаданих осіб і події б) літературний твір такого характеру. У Ожегова ми знаходимо таке пояснення Казка —оповідний, зазвичай народно-поетичний твір про вигадані особах і подіях, переважно з участю чарівних, фантастичних сил. Але самим ємним мені здалося пояснення з сучасного тлумачного словника, видавництва «Велика Радянська Енциклопедія»: казка – один з основних жанрів фольклору, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру з установкою на вигадку.

Які ж висновки можна звідси зробити? Автори всіх словників сходяться на думку, що найголовніше відмінність казки в тому, що події та герої в ній вигадані, участь чарівних і фантастичних сил можливо, але не обов’язково. Для порівняння можна навести значення слова бувальщина: 1) Те, що було в дійсності, відбувалося насправді. 2) Розповідь про дійсний подію, пригоду (словник Ефремової).

Думаю, що не залишилося сумнівів у тому, що всі ті історії про тварин з людськими якостями, дітей, які розмовляють зі своїми іграшками, сонечку, ложащемся вечорами спати, які мами і бабусі розповідають дітям, можна сміливо називати казками. Насправді, я вважаю, що будь-яка людина на інтуїтивному рівні може відрізнити казку від схожих народних жанрів і для того, щоб придумувати і розповідати добрі, розумні, чарівні казки не обов’язково знати наукове визначення цього терміна.

Читаючи про казках, я звернула увагу на той факт, що слово «казка» у те значення, яке ми надаємо йому, існує лише в двох європейських мовах: російською та німецькою. Наприклад, у грецькій мові казками вважаються міфи, а сучасне слово «парамиси» (παραμύθι) перекладається з давньогрецької як «розрада» (спасибі чоловікові за пояснення). В англійському ж слово «tale» означає взагалі будь-розповідь.

У російській мові слово «казка» придбала сучасне значення досить пізно, лише з XVII століття. До цього часу у цьому значення імовірно використовувалося слово «баснь». Цікаво, що раніше казкою називали писане слово, що має силу документа. Можливо, це було так далеко від правди, що незабаром слово «казка» набуло іншого значення. Відразу приходить на розум: «Ти мені не розповідай казки!».

До речі, існують кілька різних класифікацій казок. Мені близька та, що поділяє казки на фольклорні та літературні. Фольклорні ж казки мають безліч жанрів: казки про тварин, чарівні казки, побутові, легендарні та ін.

Мені здається, що зовсім неважливо, хто ти: професійний оповідач або мама-казкарка, для твоєї уяви немає меж. Головне любити дітей, для яких в більшості своїй і складають казки, писати або розповідати з задоволенням і тоді на світ народяться тисячі і тисячі нових казок. І в кожній казці, навіть і не зовсім чарівною, на мій погляд, живе частинка магії і доброти.

Ще думки з приводу того, “Чому казку називають казкою”

  • Тому що в казці всі герої і більшість дій вигадані, казка-від слова “сказ”, тобто придумав розповів ось тобі і казка.
  • Казка – це вигадана історія з гарним кінцем
  • Тому що казка-це плід нашої фантазії,всі герої,сюжет придумані і обов’язково щасливий кінець.А так як ми в основному казки розповідаємо дітям, то вона обов’язково повинна бути повчальною. А коли людина бреше-це теж в якійсь мірі казка(тільки для дорослих)
  • Здається “каз” це найголовніша частина слова, яка вказує на твір творчої уяви. Це творчість спрямована на вираження головних смислів людського існування. Можливо ці смисли прості, але вони мають істотне значення для життя людини та існування його роду або громади. І як ім’я мудрого удава “Ка” з Мауги, компонент “ка” вказує на розум людини. Як говоритися “Казка брехня, та в ній натяк – добрим молодцям урок”. Тобто ця робота творчої уяви в першу чергу призначений для подальшої роботи розуму слухача і усвідомлення закладеного в цій КАЗЦІ сенсу.
  • Від слова “розказувати”, яке пізніше стало коренем у слові розповідь і похідних до нього. У сенсі, це історія, розказана кимось або усно. Ще двісті років тому казками називали свідчення або повідомлення про якусь подію.
29.10.2017

Написати коментар