Чому гроші не пахнуть

Це поширена фраза

Римському імператорові Веспасиану дісталася країна, неабияк розорена громадянською війною, а тому йому довелося проявити справді неординарне державне мислення та адміністративний талант, щоб буквально по крихтах відродити імперію. Необхідність якнайшвидше поповнити державну скарбницю змусила Веспасіана вводити різні податки і жорстоко карати за спроби ухилитися від їх сплати, що дало римлянам привід для досить іронічного й саркастичного ставлення до свого імператора, якого незадоволені громадяни часом звинувачували навіть у скудоумии. Об’єктивності заради треба зауважити, що Веспасіан, кажучи сучасною мовою, “проводив зважену податкову політику”, стежачи за тим, щоб податки не були доведуть до банкрутства для провінцій, а гроші в скарбницю надходили за рахунок не найбільш обтяжливих податків. Одним з його нововведень був нечуваний для Риму податок на “латрины” — громадські туалети. Історія приписує Веспасиану незвичайну винахідливість і чудове почуття гумору, не раз його виручали. Так сталося і тоді, коли його син Тит, до глибини душі обурений настільки неблагородним способом заробляння коштів, звернувся до батька з докорами. Нітрохи не здивований імператор тут же змусив сина понюхати гроші, що надійшли з цього податку, і запитав, чи пахнуть вони. Отримавши негативну відповідь, Веспасіан з подивом помітив Тита: “Дивно, адже вони — з сечі”. Так “сечової податок” породив одну з найпоширеніших і понині фраз “pecunia non olet” — “гроші не пахнуть”.