Чому гандболісти грали в ручний м’яч

Гандбол

Появу на світ гандболу відносять до 1898 року. Автором цієї гри вважається датський викладач фізичного виховання реального училища міста Ордруп Хольгер Нільсен, який придумав гру «хаандболда» для своїх учениць. У ній брали участь 2 команди, що складаються з 6 гравців і воротаря. Однак ще раніше, в Чехії, отримала широке поширення народна гра в м’яч — «хазена», правила якої лише трохи відрізнялися від датського варіанти. В 1917 році берлінець Макс Хейзер з’єднав дві гри, відібравши з кожної найбільш вдалі пункти правил. В результаті вийшла одна, фактично нова. Визнання цієї гри, названої гандболом, як міжнародного виду спорту відбулося в 1926 році, що дало поштовх до її розвитку у багатьох країнах. З 1936 року гандбол був включений в програму XI Олімпійських ігор, що проходили в Берліні. А ось жіночого гандболу довелося чекати олімпійського визнання аж до 1976 року. Перші достовірні відомості про початок розвитку в Росії ручного м’яча (команда з 11 осіб) та гандболу (команда з 7 осіб) належать до 1922 року. Обидві назви проіснували до кінця 40-х років, але з 1948 року і гандбол був перейменований в «ручний м’яч 7х7». Спортсменів ж раніше називали гандболистами. Ось і виходило, що гру ручний м’яч вели гандболісти. І тільки з 1993 року Федерація ручного м’яча, ставши Союзом гандболістів Росії, ліквідувала цю невідповідність.