Чому Дон тихий

Дон – одна з найбільших річок Європейської частини Росії. Розмірами поступається лише Волзі, Камі. На північному схилі Середньоросійськоївисочини, в Тульській області (м Новомосковськ) знаходиться витік Дона. Починається велика річка з маленького струмка під назвою Урванка. Максимальна ширина русла знаходиться в районі Цимлянського водосховища. Довжина русла річки становить 1870 км. Дон впадає в Азовське море, в Таганрозька затока. Дон – ріка рівнинна, тому форма русла і тип річкової долини відповідають цьому визначенню.

Ухил річкового русла в середньому становить 0, 1%, тому течія річки повільне, плавне. На Дону немає порогів з бурхливою течією. Є піщані перекати, але швидкість течії річки на цих ділянках суттєво не змінюється. Гідрографи відносять Дон до стародавніх річках, обчислюючи його вік не однієї сотнею тисяч років. Згадка Дона можна зустріти ще у древніх греків. На березі річки розташовувалася давньогрецька колонія Танаїс. Іраністів стверджують, що назва річки походить від тюркських коренів. «Дон» – від тюркського «тин» – «тихий». За часів скіфів річку називали «Танаїс», що асоціюється з тюркським «тинис» або «тинч» – «тихий», «спокійний». Слова «тин» і «тинис» могли згодом сприйматися в загальному сенсі «річка». Доказом цього є те, що їх можна зустріти в назвах інших річок. Висновок такий: традиція називати Дон «тихим» походить від тюркської і скіфської традиціям. Історична пам’ять – річ загадкова, непередбачувана. Важко стверджувати правильність якої-небудь однієї версії. Чи йде прізвисько від стародавніх народів або річка отримала його багато пізніше за своє рівне протягом, але Дон іменувався «тихим» і у населяли його береги козаків. Приклад – старовинна козацька пісня, яка послужила епіграфом до роману М. Шолохова «Тихий Дон»:

Ой ти, наш батюшка тихий Дон!

Ой, що ж ти, тихий Дон, мутнехонек течії?

Ах, як мені, тихому Дону, чи не каламутна течі!

З дна мене, тиха Дону, студени ключі б’ють,

Посередь мене, тиха Дону, білого Рибиця каламутить.

Тихий Дон