Чому блазень гороховий

Тому що атрибутом середньовічних блазнів було горохове брязкальце

Шут був одним з персонажів в європейському середньовічному театрі. Він носив смугастий жовто-зелений костюм, на голові шапочку з ослячими вухами, а в руці тримав брязкальце – паличку з прив’язаним до неї бичачим міхуром, в який насипали горох. (До речі, від згаданого двокольорового костюма пішло зафіксований в словнику Даля вираз «блазень смугастий».) Свою появу на публіці блазень завжди передував звуком цього брязкальця, а під час вистави бив нею інших персонажів і навіть глядачів. Імпровізовані блазенські монологи називали «товченим горохом», а брязкальце виступало в цих репризах в ролі фаллічного символу – свого роду знаряддя наруги. Та й сам горох, який вважався у стародавніх символом родючості, також асоціювався з тілесним низом. Гороховий бубенець був приналежністю паяців ще в Стародавньому Римі. У латинян його запозичили візантійці, тоді як в самому Римі ця традиція була втрачена. Лише під час Хрестових походів брязкальце повернулася з Близького Сходу в Європу і згодом дісталася до Русі. Російські скоморохи також прикрашали себе горохової соломою, а в кінці Масляної солом’яне опудало блазня горохового возили по вулицях.