Чому країна Німеччина, а народ – німці

Походження

Слово «Німеччина» увійшло у вживання в Стародавньому Римі (а самі римляни з великою ймовірністю запозичили його у греків). У «Записках про галльську війну» (середина I ст. до н. е..) Юлій Цезар називав германцями східних сусідів кельтів, які жили на схід від Рейну. Саме слово «германці», мабуть, кельтського походження від gair («сусід»), або від gairm («бойовий клич»). В кінці I століття н. е. римський історик Тацит докладно описав звичаї германських народів у праці «Про походження германців і місцезнаходження Німеччини». У давньоруській та інших слов’янських мовах слово «німець» означало невиразно мовця людини, «німого». Так могли називати іноземця, людини, чия мова незрозуміла, подібно до того, як римляни називали іноплемінників варварами (barbari), імітуючи поєднанням «ресторан-бар» слова чужою мовою. Існує, втім, і інша версія: «німець» може сходити до назви германського племені неметов, яке теж згадується Юлієм Цезарем. До речі, угорці, чия мова не належить до слов’янської групи, називають німців словом зі слов’янським коренем — «немет».