Якій потісі час

Соколине полювання

За царя Олексія Михайловича така розвага, як соколине полювання, було справою державним, що знаходяться у віданні самого впливового установи — Таємного наказу. Сам цар, пристрасний шанувальник полювання, виїжджав на неї майже щодня за винятком зимових місяців і навіть видав указ про складанні збірника правил з соколиного полювання. Докладне керівництво по цій улюбленій потісі того часу з’явилося в 1656 році і називалося «Книга, глаголемо Урядник: нове законодавство та розподіл чину сокольничья пути». У передмові до «Уряднику» всіляко вихвалялась полювання, сприяє подоланню різних бід і печалей, займатися якою пропонувалося часто і в будь-який час. В глибині душі дотримуючись саме такої думки, Олексій Михайлович, проте, вирішив, що занадто очевидно перевагу полювання-потіхи державних справах, і зробив у кінці передмови власноручний приписку. В ній, зокрема, говорилося: «…ратного ладу николиже (не) позабывайте: справі час, і потісі годину». Сенс його уточнення полягав у тому, що крім такої важливої справи, як полювання, є й інші справи, яким слід відводити час. Обидві частини афоризму були написані за допомогою з’єднувального союзу «і», що вказує на рівноцінність двох занять. Проте згодом це стало прислів’ям вираженні почав вживатися розділовий сполучник «а», який повністю змінив його первісний зміст. Сьогодні, кажучи: «Справі — час, а потісі — годину», ми маємо на увазі, що справи слід присвячувати основний час, а розвагам — незначне.