Верлібр

Термін «верлібр» прийшов в нашу мову з французької. З його допомогою прийнято позначати вірш, яке вільне від жорсткої рими. Для такого типу віршування характерний відмови від багатьох ознак віршованої мови: складового метра, рими ізотонії та інших.

Верлібр – не нове винахід. Свого часу його відстоювали французькі поети Гюстав Кан і Ремі де Гурмон. На початку 20 століття такий тип словоскладання був обраний в якості основного і багатьма англомовними поетами. Безліч творів «без метра» можна зустріти і у російських поетів: Тургенєва, Фета, Михайлова.

У Росії початку минулого століття верлібр виявився викреслять зі літератури. Його оголошували «видом пролетарського мистецтва». Після він вважався продуктом розкладання буржуазії. Автори, що працюють в той час з такою формою віршування, виявилися практично викреслені зі світу літератури.

Разом з тим, в середині 20 століття верлібр відродився. Однак його тріумф тривав недовго. Рідкісні публікації верлібру супроводжувалися нещадний негативною критикою.
Нині верлібру настало лише в 80-90 рр. 20 століття. У цей період вірші без рими стали публікувати в книгах і журналах.